Чому депутати кількістю 195 осіб (стільки максимально проголосувало за один з проектів закону по лікуванню Тимошенко) не прийшли на Майдан Незалежності кожен з власним наметом і спальником.
Туман на Майдані, туман в голові — і в цих туманах висить єдине питання. Навіщо було робити другий майдан на Європейській площі? Четвертий день приходжу сюди, в центр Києва, працювати. Записуємо митців, спілкуюся з ледь знайомими людьми — і, здається, жодна розмова не обходиться без унилого “нащо нас розділили на два майдани”. Причому, без особливого пошуку винних. Так, констатація факту, не більше. Дивно.
Ввечері того дня, коли з бійкою встановлювали сцену на Європейській, на моє наївне запитання “навіщо сцену ставите тут, а не на Майдані”, Микола Княжицький відповів так само по-дитячому просто: “Та це не моє рішення, а колегіальне. Ми заявку на цю сцену на Європейській подавали ще до того, як громадяни вийшли на Майдан в п’ятницю ввечері”.
Хто кого “злив”, і чому опозиція не наважилася вийти на Майдан по-справжньому — всі, думаю, розуміють, особливо журналісти.
Але я якось не хочу думати по-журналістські. Бо на Майдані (справжньому, тому, що зі стелою Незалежності) багато “молодих, красивих” людей. Без перебільшення. На них приємно дивитися, і, чомусь, не виникає навіть питання, для чого вони прийшли. По очах видно. Тут за прапором не сховаєшся. На мій хлопський розум, для них - це декларація своїх намірів. І тому дуже важливо побачити однодумців, собі подібних. Ось вони, стоять. Не лайкають в інтернеті статуси. А стоять. Під дощем, туманом і мрякою. Живі, енергійні, мужні. Посміхаються, обіймаються і вірять.
![]()
Коли дивлюся я на цих чудових молодих людей, хочеться думати по-дитячому просто і наївно. Наприклад, так. Якщо опозиція дуже хвилюється і вболіває за долю України і долю угоди про асоціацію зокрема, чому того ж вечора, у п’ятницю, депутати кількістю 195 осіб (стільки максимально проголосувало за один з проектів закону по лікуванню Тимошенко) не прийшли на Майдан Незалежності кожен з власним наметом і спальником. Картинка, я вам скажу як фотограф, була б значно красивіша і ефектніша. Особливо, якщо знімати зверху.
Жовті, сині, помаранчеві намети. Прапори ЄС і України. Дві сотні депутатів, які ночують разом з пересічними громадянами просто неба. Як на мене, такий меседж для Європи, Януковича і решти українців був би значно потужнішим за всі спічи, проголошені на площі імені Європи. Та й туманних питань би не виникало.
Але ж я попереджав: так думати може тільки дитина. Яка ще не знає суворої “правди життя”.
![]()
Макс Левин. Фотокорреспондент LB.ua
(с) http://blogs.lb.ua/maks_levin/24280...va_maydani.html
Туман на Майдані, туман в голові — і в цих туманах висить єдине питання. Навіщо було робити другий майдан на Європейській площі? Четвертий день приходжу сюди, в центр Києва, працювати. Записуємо митців, спілкуюся з ледь знайомими людьми — і, здається, жодна розмова не обходиться без унилого “нащо нас розділили на два майдани”. Причому, без особливого пошуку винних. Так, констатація факту, не більше. Дивно.
Ввечері того дня, коли з бійкою встановлювали сцену на Європейській, на моє наївне запитання “навіщо сцену ставите тут, а не на Майдані”, Микола Княжицький відповів так само по-дитячому просто: “Та це не моє рішення, а колегіальне. Ми заявку на цю сцену на Європейській подавали ще до того, як громадяни вийшли на Майдан в п’ятницю ввечері”.
Хто кого “злив”, і чому опозиція не наважилася вийти на Майдан по-справжньому — всі, думаю, розуміють, особливо журналісти.
Але я якось не хочу думати по-журналістські. Бо на Майдані (справжньому, тому, що зі стелою Незалежності) багато “молодих, красивих” людей. Без перебільшення. На них приємно дивитися, і, чомусь, не виникає навіть питання, для чого вони прийшли. По очах видно. Тут за прапором не сховаєшся. На мій хлопський розум, для них - це декларація своїх намірів. І тому дуже важливо побачити однодумців, собі подібних. Ось вони, стоять. Не лайкають в інтернеті статуси. А стоять. Під дощем, туманом і мрякою. Живі, енергійні, мужні. Посміхаються, обіймаються і вірять.
Коли дивлюся я на цих чудових молодих людей, хочеться думати по-дитячому просто і наївно. Наприклад, так. Якщо опозиція дуже хвилюється і вболіває за долю України і долю угоди про асоціацію зокрема, чому того ж вечора, у п’ятницю, депутати кількістю 195 осіб (стільки максимально проголосувало за один з проектів закону по лікуванню Тимошенко) не прийшли на Майдан Незалежності кожен з власним наметом і спальником. Картинка, я вам скажу як фотограф, була б значно красивіша і ефектніша. Особливо, якщо знімати зверху.
Жовті, сині, помаранчеві намети. Прапори ЄС і України. Дві сотні депутатів, які ночують разом з пересічними громадянами просто неба. Як на мене, такий меседж для Європи, Януковича і решти українців був би значно потужнішим за всі спічи, проголошені на площі імені Європи. Та й туманних питань би не виникало.
Але ж я попереджав: так думати може тільки дитина. Яка ще не знає суворої “правди життя”.
Макс Левин. Фотокорреспондент LB.ua(с) http://blogs.lb.ua/maks_levin/24280...va_maydani.html